Розділи договору купівлі-продажу ЗЕД

Для будь-якого підприємства у сфері зовнішньої торгівлі укладення міжнародних договорів є необхідною умовою для реалізації комерційних планів. Для забезпечення ефективного контролю за зовнішньоекономічною діяльністю, а також дотримання правил валютного, митного та податкового контролю державними органами розробляються механізми та умови здійснення таких договорів з урахуванням національного законодавства.
 

Поняття міжнародного договору купівлі-продажу ЗЕД

В Україні однією з підстав для декларування вантажів є письмове укладення міжнародного договору. Міжнародний договір, або контракт, являє собою домовленість між двома або більше суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та їхніми зарубіжними партнерами, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і зобов'язань.

Контракт як джерело ризиків зовнішньоекономічної діяльності є об'єктом уваги митних органів, які слідкують за дотриманням його положень, виявляють і усувають можливі шахрайські схеми та забезпечують правильне нарахування податків до бюджету держави. Визначення порядку та обсягу митних процедур залежить від аналізу основних умов контракту.

Уважний аналіз контрактів, які надають учасники зовнішньоекономічної діяльності під час проходження митних процедур, призвів до необхідності уточнення деяких умов, яким приділяється більша увага під час укладення міжнародних договорів. Помилки, допущені на етапі розроблення контракту, можуть призвести до серйозних збитків, що перевищують збитки за контрактами, укладеними всередині однієї країни.

Тому ключовим завданням під час розроблення умов контракту є захист інтересів підприємства, який може бути забезпечено включенням до нього додаткових гарантій і застережень, які використовуються в міжнародній практиці. У різних країнах існують свої правила і звичаї укладення міжнародних договорів.

В Україні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані оформляти торговельні операції з іноземними контрагентами винятково в письмовій формі. Однак варто пам'ятати, що укладення міжнародного договору залишається на розсуд резидента України, а його недійсність може бути визнана тільки рішенням суду. Державне регулювання також встановлює жорсткі правила виконання договірних зобов'язань, які варто враховувати під час планування та здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Усі ризики, пов'язані з виконанням міжнародних контрактів, можна поділити на об'єктивні, що не залежать від волі сторін, і суб'єктивні, що зумовлені діями контрагентів. Для зниження ризиків і забезпечення стабільності прибутку контрагентам необхідно мати кілька альтернативних шляхів їх подолання, що дасть змогу кожній зі сторін договору бути впевненою в надійності свого партнера і не втратити очікуваного прибутку.

Рекомендації щодо оформлення міжнародних договорів

 Під час укладення зовнішньоекономічних договорів рекомендується включати такі пункти:

Інформація про договір: назва, номер, дата і місце укладення.
Преамбула, яка вводить у суть договору та його цілі.
Предмет договору, що описує суть угоди.
Кількість і якість товару, що уточнює характер поставки.
Базисні умови поставки товарів, що визначають умови поставки і відповідальність сторін.
Ціна і загальна вартість товарів, що фіксують фінансові умови угоди.
Умови платежів, що визначають строки і порядок оплати.
Умови приймання-здавання товару, що включають вимоги до стану товару під час постачання.
Пакування та маркування товару, що встановлюють вимоги до пакування та маркування.
Форс-мажорні обставини, що визначають відповідальність сторін у разі непереборних сил.
Санкції та рекламації, що встановлюють порядок вирішення спорів і претензій.
Арбітраж, що визначає інстанцію вирішення спорів.
Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін, що забезпечують можливість контакту і виконання зобов'язань.
 

Під час заповнення різних розділів контрактів слід враховувати особливості кожної угоди, особливо під час митного оформлення. Необхідно визначити характер угоди з урахуванням законодавства та загальноприйнятих практик. Рекомендується обирати види угод із законодавчо закріплених категорій, таких як угоди купівлі-продажу, бартерні, переробки давальницької сировини та оренди.

Світова торгівля використовує різні форми зовнішньоекономічних угод, включно з угодами купівлі-продажу, зустрічною торгівлею, операціями з переробки давальницької сировини та посередницькими угодами. Розуміння цих відмінностей дає змогу вибрати відповідну форму угоди та мінімізувати ризики під час здійснення зовнішньоторговельних операцій.
Договори оренди використовуються для тимчасового передання майна від орендодавця однієї країни орендарю іншої країни за певну плату. Вони можуть бути розділені на три типи:

Короткострокова оренда, яка включає в себе передачу транспортних засобів, туристичних та інших товарів на короткий термін.
Середньострокова оренда, також відома як хайринг, застосовується для оренди транспортних засобів, обладнання та сільськогосподарських машин з або без персоналу.
Довгострокова оренда, або лізинг, застосовується для оренди офісного, будівельного, технічного обладнання, а також для здійснення певних проектів.
Клірингові угоди являють собою систему безготівкових розрахунків, засновану на заліку взаємних грошових вимог і зобов'язань. Міжнародні клірингові угоди використовують для балансування товарних поставок і платежів між двома країнами.

Інвестиційні угоди являють собою довгострокові вкладення капіталу в різні сектори економіки. Існує кілька видів інвестицій, включно з фінансовими, реальними, валовими, чистими, приватними та державними.

Вибір змісту зовнішньоторговельної угоди є першим джерелом ризиків. Відхилення від типів угод, розглянутих вище, може призвести до невиконання контракту і додаткових витрат на приведення його у відповідність до національного законодавства. Спроби провести митне оформлення товару за неправильно укладеними контрактами або виконати операції за банківськими дорученнями на користь іноземного партнера можуть спричинити негативну реакцію контролюючих органів і призвести до невиконання зобов'язань за контрактом і можливості компенсації збитків контрагенту.

Контрагент у межах контракту може становити ризик, особливо коли експорт товару розпочинається до отримання оплати або відвантаження товару в разі бартерних угод. Також необхідно проявляти обережність під час укладення посередницьких угод, коли планується розрахунок через агента або експедитора.

Для зменшення ризику можна запросити інформацію про майбутнього контрагента в торгових представництв України за кордоном, а також у спеціалізованих довідниках. Ефективним методом перевірки надійності іноземного партнера може бути ділова поїздка за кордон для зустрічі з ним особисто.

Політична та економічна стабільність у країні контрагента також суттєво впливає на ризик угоди. Під час вибору партнера необхідно враховувати цей фактор.

Визначення предмета контракту є ключовим моментом. Невизначеність в описі товару ускладнює встановлення цінової політики, якісних характеристик та інших аспектів угоди. Для уникнення непорозумінь і додаткових витрат необхідно точно визначити товар у контракті.

Особливу увагу слід приділити складним товарам, таким як технологічне обладнання. Контракт має містити детальний опис компонентів і запасних частин, щоб уникнути проблем з митним оформленням і додатковими витратами.

Чіткий опис товару допоможе уникнути неприємних ситуацій під час митного оформлення та оплати товару, а також знизить ризик шахрайства з боку контрагента.

Кількісні характеристики товару становлять значний ризик при складанні контракту, особливо через особливості законодавства. Відповідно до УКТ ЗЕД основною одиницею виміру товарів є кілограм, але для певних товарів стягується мито з традиційної одиниці виміру. Прикладом є живі квіти, де можливі спроби шахрайства через невизначеність їх кількості.

Щоб зменшити ризик помилкового визначення кількості товару, необхідно вказувати її як у кілограмах, так і в традиційних одиницях виміру (штуки, пари тощо).

Також існує особливість зазначення кількості сипучих товарів, які можуть змінювати свою вагу через погодні умови. Для подолання цього ризику в контракті можна передбачити можливі відхилення у вазі та вказати додаткові показники вологості товару.

Якісні характеристики товару мають бути також чітко визначені в контракті, щоб уникнути отримання товару низької якості. Особливо це важливо для товарів, що вперше надходять на ринок споживання, таких як іграшки або будівельні матеріали. Показники якості можуть включати в себе вміст консервантів, біологічно активних добавок, волого- і теплостійкість та інші характеристики.

Для мінімізації ризику купівлі товару низької якості можна передбачити в контракті особливі умови, що обумовлюються з партнером з іншої країни.

Упаковка товару відіграє важливу роль у забезпеченні його споживчих якостей, захищаючи його від ушкоджень у процесі транспортування, зберігання, продажу та використання. Тому вимоги до пакування мають бути чітко визначені в контракті, враховуючи основні цілі пакування та особливості товару.

Характеристики товару, такі як його вартість, призначення, чутливість до умов зберігання і транспортування, а також споживчі властивості, мають враховуватися під час визначення вимог до пакування. Важливо також врахувати вид транспорту, маршрути доставки, а також національні особливості упаковки для країн-виробників і країн-імпортерів. Рекомендується також прописати в контракті особливості пакування для товарів, що зберігаються на складах.

Законодавством України визначено вимоги до пакування харчових продуктів і пакувальних матеріалів. Невизначеність вимог до пакування може призвести до значного збільшення вартості товару, особливо якщо кількість і вага товару не визначені в контракті. У контракті слід прописати вартість пакування та пакувального матеріалу.

Ризики пакування можуть виникнути, коли товар потребує зовнішнього та внутрішнього пакування, при цьому внутрішнє пакування є невід'ємною частиною товару та впливає на митні збори. Для запобігання таким ризикам контрагенти можуть визначити дії із зовнішнім пакуванням, як-от повернення тари продавцю або передача її покупцеві.

Щоб знизити ризики, пов'язані з упаковкою, важливо визначити ціну одиниці товару з урахуванням упаковки в контракті. Також варто звернути увагу на маркування товару, переконуючись, що воно відповідає вимогам національного законодавства країни-імпортера і не суперечить правилам екологічної безпеки.
Для забезпечення єдиних стандартів з доставки товару від продавця до покупця Міжнародна торгова палата розробила міжнародні правила, відомі як "Інкотермс" (інтерпретація комерційних термінів). Ці правила включають 13 термінів, кожен з яких має свої інструкції та застосування. Однак контрагенти не завжди розуміють мету цих правил і часто застосовують їх не тільки до угод купівлі-продажу, а й до послуг посередництва, таких як перевезення і страхування, що може призвести до неправильного тлумачення міжнародних стандартів.

Слід зазначити, що кожен із термінів "Інкотермс" застосовується виключно до договорів купівлі-продажу і визначає митну вартість товару. Усі ризики та витрати при перевезенні товару від продавця до покупця визначені в кожному з цих термінів. Крім того, кожен термін встановлює момент, коли продавець виконує свої обов'язки з постачання товару, визначає відповідальність за його втрату або пошкодження під час транспортування, а також сторону, відповідальну за організацію перевезення та митне оформлення товару при експорті та імпорті.

Іноді контрагенти включають до контракту умови, відмінні від правил "Інкотермс". Крім того, існує можливість конкретизувати певні положення цих правил, роблячи головними умовами контракту, а не міжнародні правила.

Щоб уникнути непорозумінь з контрагентом і митними органами, важливо більш детально визначити всі умови поставки в контракті та вказати сторону, відповідальну за їх виконання. У разі вибору умов, відмінних від міжнародних правил, необхідно чітко визначити, коли і за яких умов переходять ризики від продавця до покупця і передбачити можливі винятки з відповідальності.
 

Ціна за одиницю товару є ключовим елементом у контракті, і невизначеність цієї ціни або відсутність захисних заходів у контракті можуть становити серйозний ризик. У контрактах міжнародної торгівлі застосовується низка різних цінових термінів, таких як базисна, фактурна, оптова, біржова та інші. Кожен із цих термінів має свою специфіку і застосування.

Наприклад, фіксована ціна за одиницю товару, зазначена в контракті, може залишатися незмінною протягом усього терміну дії контракту. Це може стати причиною ризику, якого можна уникнути, якщо вказати тип ціни за одиницю товару та умови її зміни.

Ще одним ризиком є зазначення в контракті загальної суми контракту без зазначення кількості товару. У такому разі інтерпретація вартості одиниці товару може різнитися у кожної зі сторін контракту. Для уникнення цього ризику необхідно чітко визначити кількість товару і вартість одиниці товару в традиційних одиницях виміру.

Ризик заниження або завищення ціни одиниці товару також досить великий. Це пов'язано з неправильним аналізом цін на товар у країні експорту та імпорту. Щоб уникнути цього ризику, сторони контракту можуть проаналізувати динаміку зміни рівня світових цін на цей товар і використовувати це як орієнтир під час установлення ціни.

Іншим аспектом цінової політики контракту є можливість зменшення ціни одиниці товару залежно від обсягу закупівлі та строків виконання контракту. Це дає змогу сторонам домовитися про знижки, такі як готівкові, сервісні, прості та інші, що може вплинути на підсумкову вартість товару і прибутковість контракту.

Для митних органів важливо правильно визначити фактичну вартість товару, щоб запобігти шахрайським діям, пов'язаним із ціноутворенням. Підтвердження реальної ціни товару може здійснюватися через порівняння контрактних цін з інформацією з митних баз даних або через спеціалізовані агентства, що відстежують ціни на товари на світових ринках.

Таким чином, у контракті слід ясно визначити ціну за одиницю товару та умови її зміни, щоб уникнути непорозумінь і ризиків, пов'язаних із ціноутворенням.
Умови проведення платежів у контракті можуть створити значні ризики, особливо якщо не визначено валюту платежу та строки їх здійснення. Обрання валюти ціни, відмінної від валюти платежів, також може спричинити додаткові ризики через коливання валютних курсів. Це може призвести до збитків як для експортера, так і для імпортера.

Подолання цих ризиків відносно просте, якщо контрагенти угоди вживуть заходів заздалегідь. Вони можуть обрати одну валюту для ціни та платежів або зафіксувати співвідношення валют протягом контракту. Також доцільно передбачити можливість коригування цін залежно від змін курсів валют.

Важливо також враховувати вимоги національного валютного законодавства, які можуть обмежувати строки повернення валютної виручки. Строки та умови платежів мають відповідати світовим торговельним стандартам, враховуючи відмінності між товарним і фінансовим кредитуванням у контракті.

У контракті рекомендується також визначити пільгові умови для попередньої оплати товару, встановлюючи можливість зниження суми платежів за дострокову оплату. Це потребує попередніх переговорів та узгодження між контрагентами до укладення контракту щодо валюти платежів, строків та можливих знижок за попередню оплату.